„...взагалі без імення ніхто між людей не буває –
Хто б не родився на світ – родовита людина чи проста,
Кожного з них, породивши, іменням батьки наділяють.”
Гомер, Одіссея

Як виникли наші імена?

Із народження все життя звучить для нас наше ім’я, воно – частка нашої особистості. Магія імені велика. Ім’я – це не просто слово для оклику, ім’я – це і характер, і доля.

Система імен, що побутує в українського, російського і білоруського народів, формувалася протягом багатьох століть. Їх підказували здебільшого різні обставини родинного життя. Наприклад, довгоочікуваного сина називали Ждан, небажаного – Неждан, Нечай, перший син діставав ім’я Одинець, третій у сім’ї – Третяк і т.п.

В іменах відображалися певні риси людей (Буян), пора року, коли дитина з’явилася на світ, - (Весна), віра в магічну силу імені, спільного з назвою рослин, тварин тощо (Береза, Орел, Сокіл). Імена з негативним емоційним забарвленням давалися як застережний захід: за уявленням наших пращурів, погані імена (Горе, Захворій) оберігали дітей від дії злих духів.

Такі імена як : Іван, Олексій, Михайло, Григорій, Петро, Федір, Ганна, Олена, Катерина, популярні в Україні, належать до візантійських імен, а такі як: Богдан, Віра, Надія, Любов – з грецької мови, Ігор, Олег, Ольга – скандинавського походження.

Із хрещенням пов’язаний обряд давання імені дитині. Існує він майже скрізь, відмінність лише в тім, хто вибирає ім’я, як його вибирають, коли і яке.

Із записів відомо, що ім’я дитині вибирають родичі, однак дуже часто покладаються на волю священика.

В інших народів вибирають ім’я батьки, перш за все батько, повитуха, або куми, буває, що радиться ціла родина.

Із вибором імен пов’язано багато звичаїв. У нас переважно дають ім’я святого, в день якого народилася дитина.

Інколи називають на честь свояків чи добрих знайомих, навіть якщо ті вже померли. Дехто дає ім’я батька, матері або знайомих. Подекуди беруть ім’я кума, ще частіше називають іменем діда, баби.

На імена буває мода, крім того, кожне село має своїх святих, на честь яких охрещують дітей. Улюблені імена дуже часто переходять із покоління в покоління у родині, й потрібен якийсь надзвичайний випадок або новий приплив моди, щоб їх заступили інші.

Під час вибору імені з календаря намагаються не дуже вертатися назад і звертають увагу на те, яке ім’я гарне й популярне. Буває, що при виборі імені дитині керуються іменами володарів, папи чи інших славетних людей.

У наші дні переважна більшість імен, якими називають новонароджених, належить до системи традиційних імен, успадкованої від попередніх поколінь, але естетично відшліфованої.

Імена в залежності від ситуації мовлення можуть виступати у найрізноманітніших видозмінах. Поряд з офіційними повними документальними іменами існують розмовно-побутові (скорочені, чи усічені, здрібніло-пестливі та згрубіло-зневажливі) їх варіанти.

Іноді на здатність імен варіюватися не завжди зважають батьки при реєстрації народження, наполягаючи на присвоєнні дитині не документального варіанту імені, з порушенням правил правопису.

Носії таких імен, особливо дорослі, відчувають незручність у багатьох життєвих обставинах.

По-перше, їм досить часто доводиться відповідати на запитання: „ А яке ж ваше повне ім’я?”, по-друге, скорочені чоловічі імена не завжди придатні для того, щоб ними називали по батькові.

Крім того, вони ускладнюють подальше документування особи при оформленні документів про освіту, отриманні паспорта та інші.

Даючи ім’я, варто приглядатися, чи не викликає якихось небажаних асоціацій поєднання ініціальних літер, воно повинно бути гарним, простим, милозвучним, яке вдало поєднувалося б з прізвищем і по батькові. До вибору імені батькам слід ставитися з усією відповідальністю, щоб не довелося їх дітям у майбутньому порушувати питання про зміну імені в юридичному порядку.

Що передбачає чинне законодавство?

Відповідно до ст. 28 Цивільного кодексу України /надалі – ЦК/ фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям.

Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Ім'я дитини визначається за згодою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. (ст. 146 СК).

Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. (ст. 145 СК).

Відповідно до п. 2.6 Положення про порядок, зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затвердженого наказом Мін’юсту України від 26.09.2002р. №86/5 заяви батьків про виправлення (зміну) прізвища або імені дитини в актовому записі про її народження в зв’язку з тим, що при реєстрації народження дитині присвоєно прізвище або ім’я без урахування побажань обох або одного з батьків, приймаються відділами реєстрації актів цивільного стану не пізніше одного року з дня народження, а заяви про виправлення імені дитини в зв’язку з тим, що вона фактично має ім’я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження – до досягнення нею 16-річного віку.

Ст. 148 СК передбачає можливість зміни прізвища дитини її батьками, зокрема:

- у разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років. Якщо дитина досягла семи років, прізвище змінюється за її згодою;

- у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та дитини, яка досягла семи років;

- за заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінене прізвище на прізвище другого з батьків;

- у разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни вирішується органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

По батькові дитини визначається за іменем батька. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати назвала її батьком (ст. 147 СК). Якщо батько має подвійне ім’я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них на вибір батьків. На прохання батьків по батькові може також утворюватись згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі. У разі реєстрації народження дитини в громадян, у національній традиції яких немає звичаю зазначати по батькові, то в записі акта та свідоцтві про народження дитини мають право записати лише її прізвище та ім’я. (п.2.23 Правил реєстрації).

У разі, якщо батько змінив своє ім’я, по батькові дитини, яка досягла чотирнадцяти років, змінюється за її згодою (ст. 149 СК).